Вже нічка заглядає у вікно.
На небесах такі яскраві зорі!
Спокійно й затишно нам в тій порі було,
А нині - страх! Живем в тривозі й горі!
Он місяць , як серпочок сяє нам,
Із зорями веде тиху розмову...
Така краса , неначе Божий храм!
Коли ж той спокій повернЕться знову?
Щоб не літали вже ракети в небесах,
Й звуки тривоги діток не будили,
Щоб усміхались у щасливих снах,
І ,наяву , щоб вже без воєн жили.
За що ж ,маленьким, їм ота війна?
Такі дорослі стали... не по віку.
Скільки вже бід накоїла вона!
Земля ридає... І смертей без ліку.
О, Боже, зглянься ти на нас!
На наші біди , горе і руїни...
Хай прийде швидше перемоги час,
Й не плачуть більше діти України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998814
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2023
автор: Калинонька