проливається дощ
не в змозі зібрати докупи
свою роздроблену сутність
вкорінитися на поверхні очей
занурити мокрі руки в мурашники
виліплені на спині
з відсирілого пороху й тривоги
це безладне жонглювання колами на воді
ніби сліпе тицяння
безкостими цівками
в пошуках прихованої кнопки плеса
яка зупинить течію
або поверне її навспак
або ввімкне м’яке придонне світло
майже лебедине
майже невловне
майже незаймане
опісля
буде ніякова пауза
буде туман бродити привидом випалого дощу
буде роса його розвіяним прахом
будуть жіночі пальці п’ятьма розвідниками
шукати навпомацки чиєсь лице
холодне розмите заціпеніле
й тихо підшкірно радітимуть
коли не знайдуть
08.10.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2023
автор: Тарас Яресько