1
Так тихо стало! - а в душі тривога
Й чого б це у таку годину гожу?
Я помолюся, небо потривожу,
Але ж не часто я турбую Бога!
2
Так тихо! - мов якась пересторога.
Я пильно подивлюсь у свою душу :
Що, зачекалась вже мене дорога?
То ж її оце боятись мушу!
3
Ця тиша ! Я такої ще не слухав,
Усе завмерло від землі до неба,
Щоб це почути - не потрібні вуха,
Душею таку тишу слухать треба.
4
Так тихо стало - помолитись можна,
Не колихнеться жодная билинка, -
Мабуть, в природі це ота хвилинка -
До Бога доліта молитва кожна.
5
Так тихо стало - навіть лячно трохи,
Оце таку хвилину б не заспати , -
Тут помолитись, чи вірші писати,
Хоча б для себе, як не для епохи.
6
Так тихо! - це ж до чого така тиша?
Ані билинки вітер не колише.
Ні комарів - пекельного створіння,
Ні навіть, гороб'ячого цвіріння.
7
Так тихо! - оце зараз помолюся -
В цей час молитва долетить до неба,
Та тільки звідти я почуть боюся :
Якого тобі дідька іще треба?!
Автор: Стряпан Миколай Петрович
28. 07. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2023
автор: Рунельо Вахейко