Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність лиш мене бентежить.
Прийди, прилинь в наш почорнілий сад,
Примарний сон, мій скарб, моя залежність!
Злітають з кленів роки, як листки,
Метеликами падають під ноги…
Ні, не листки… То вишень пелюстки,
Що посипають думи та тривоги…
Останній місяць осені іде.
Та ніч-циганка нам обом ворожить.
О, тінь моя, нема тебе ніде,
А я без тебе жити вже не можу!
Сховаюсь серед тисячі облич,
Пірну в безодню, сонечком за хмари.
Як тоскно там… Поклич мене, поклич!..
Лиш місяць срібні розсипає чари…
Я знов в думках складу твоє ім’я.
Твоєї долі лиш торкнуся краєм.
Як річка з берегами – ти і я…
Дивись! Остання іскра догорає!
Чарівна ніч пірнула в листопад…
Твоя відсутність знов мене бентежить.
… Не повернути часу нам назад,
Та доля килим зоряний мережить…
31.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2023
автор: Ірина Лівобережна