Чомусь так інколи хочеться,
Незвичну вдіяти зухвалість,
Отак по волі загубиться,
Авжеж, на певний час реальність.
Завжди́ із собою відкрита,
Така розмова є на користь,
Побувши в незвиклій же тиші,
Прозріти в роздумах ти зможеш.
Осінні півсонні тумани,
Природи чується зітхання,
Як пахнуть, пожовклі ці трави,
Мов свіжість пізнього кохання.
Ступаю по жовтому листю,
Немов по життю прожитому,
Не можу порушити тишу,
Минуле пішло стежиною...
Свободи вдихнувши повітря,
Зуміла зрозуміти сповна,
Душа... не багато ж хотіла,
В безмовності себе віднайшла.
Відкинувши мінорних думок,
Зустріла особливу музу,
Бо зараз відчуваю нутром,
Потрібен вже рок- досить блюзу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.10.2023
автор: liza Bird