Відпахло літо медом, полинами
І чебрецевим дивом відцвіло.
Лелечим криком раптом відлунало
Над захмелілим від краси селом.
Віночки вже не із ромашок білих,
А з листя під казковим бурштином.
Лиш річечка біжить так, як і бігла,
І сад запах настояним вином.
Несміло осінь по землі ступає
І не сховати вже її слідів,
Дощем, ще теплим, ліс, поля купає,
Городів не минає і садів.
А там – ов-ва: тривог-роботи – море,
Мурахами мотається народ.
«Чи можна не любити таку пору?» –
Озвався осінню народжений акорд.
27.09.2023.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Ганна Верес