Турбота вхопила засмаглі верхів’я тополь,
Збирає родина шпаків стигле плем’я у вирій.
Тривога болить, та дорога прописана в кров.
Схід сонця жде шлях, бо інакше вони не щасливі.
В кущах, при землі, гріють спомин зими горобці.
Всі волі простори в околицях рідного краю.
У спадку серпанком увінчані ниви отців,
Меди, полини, різнобарв’я зі трунками раю.
Хтось гори сідлає, хтось губиться в вічних степах.
Сичі і ворони, бузьки, сокіл, яструб і одуд.
От тільки не кури, бо курка обрусиний птах:
Обгадить, заб’є, заклює, загребе тих, що поряд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997103
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Пісаренчиха