[i]Уламки буття увірвались у вічне...[/i]
Кремі́нні дерева читали завіти,
В яких засинали рутинні віки,
В яких підіймались, ніжніші за віти,
Знайдені сонця ясної ріки.
Жодної втечі міцного коріння...
Сходження дива або листопад-
Тиснява брості не змінить сузір'я
Зимної ночі, де б'є водоспад...
Обпалені очі бажають горіти,
Наче востаннє побачили тінь.
Листя злітає, аби не чорніти
В золоті сонцеося́йних спасінь.
І дивляться крони у віддалі жару...
Хай не згасають уламки буття.
Сонне коріння убралось у пару
Того, що неспинне і зветься - життя...
23.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2023
автор: Сара Ґоллард