Любов у смуток осені пішла,
Пташки́ замовкли, трави похились,
На чисте небо наповзла імла…
А я ж на тебе ледве не молилась!
Ти був – як промінь, як ясна зоря,
Як літній дощ, що ніжить та зціляє…
Метеликом у світлі ліхтаря
Моя душа довкола ще кружляє…
Та серце – серед втрат – не бачить ціль,
Нема розкритих рук, лиш гострі грані…
На жовтім листі проступає біль
Зображенням на сенсорнім екрані.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2023
автор: Ірина Лівобережна