Перед руїнами став відчай на коліна.
Не горе—горесько—й не ділиться на всіх.
Бо всіх уже нема… нема дружини й сина.
Умить у пекло провалився божий світ.
Та ні, стоїть іще й стояти довго буде.
То тільки трьох китів уразив кат під ним.
Побідкається світ й за кілька днів забуде.
Покотиться м’ячем, не знаючи куди.
Він також якось житиме. Під сонцем чорним,
(Бо біле вкрадено. Здається, й те впаде).
У скронях скреготатимуть нещадно жорна,
І зійдуться роки в набряклий гнівом день.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2023
автор: Valentyna_S