А ми усі давно вже мертві,
Не допоможуть жодні жертви,
Олтар — в руїнах, вітер стих,
Богів байдужість вбила всіх.
І скаже хтось:
"Стривай-но, люди ще живі!
Ще дихають. Іще вирує буревій,
Який здійнявся од їхніх долонь".
Та Смерть тримає тисячі опон:
Чекає, як остання лиш піщинка
Впаде додолу — щоби за учинки
Із нас спитати.
Час таки прийшов!
Додам в історію один штришок:
Для Смерті від початку усі мертві,
Лиш оболонки, що загрузли в нетрях
І копирсаються, бо все ж надія є.
Але надія поза вірою — пусте.
На жаль, байдужість вбила всіх Богів.
Олтар зруйновано. Ми тут самі...
08.03.2023
____
картина:
Андрій Жуков "ХХІ століття"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2023
автор: Яніта Владович