Коли слова, як коштовне каміння,
обточене з різних боків;
а кожен порух думки-це
пошук варіанту:"а може так? або отак?";
коли вже казано і переказано-
то ще казати як?..
Словами бити по глухій стіні,
а звідти:"ні-ні,
не може бути; це не ми, це ви".
Вони- теж люди? А в голові?..
Бажання сильної руки...
Це зречення відповідальності,
страх і покора;
це зречення свого малого "я" ,
своєї волі.
Мовчатиму?
А чи волатиму?..у Всесвіт,
бо так здригається земля...
А може й бачать звідтіля,
та людські вчинки, їхні дії
не додають, певно, надії
й самим святим Богам...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996298
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2023
автор: NikitTa