Вишивала осінь. вишивала,
Підбирала золото-нитки,
Стібок до стібочка вміло клала,
Бо вона майстриня хоч куди.
Вишивала осінь, вишивала
Сріблом бабиного літа килими
І багрянцем теж їх прикрашала,
Щоби милувались ними ми.
Вишивала, вишивала осінь,
Дарувала вишиванки ті
І калині, і вербичці босій,
І берізкам блузи золоті.
Ой, ти, осене, красуне рудокоса,
Диво-вишиваночки твої
Хай дерева, квіти й трави носять,
Зачаровуватись будем ними ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський