Частує осінь квасом золотим
із келиха ранкового світила.
Туманом застеляє сизий дим
стежину, що іде до небосхилу…
Чарує ранок тишею гаїв
і переливом променів у листі.
Ще досі чую голос я її
і бачу очі-блюдечка іскристі…
Колише легіт пам’яті полин,
висить кришталь роси на павутині,
а небо навпіл розтинає клин
і тане в неозорій голубіні…
12.10.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2023
автор: Олександр Мачула