І знов це дійство, так мені знайоме:
серед своїх стурбованих думок
відлуння слів збираю невагоме,
щоб знов сплести римований вінок.
Кому? Навіщо? Що із ним робити?
Тепер не час, здається, для віршів.
Але, як жити, як на світі жити
без цих простих, але важливих слів?
Рядочок за рядком плету... молитву.
Римую повні вірою слова.
Дай, Боже, пережити нам цю битву,
дай Боже, щоб душа була жива.
Щоб Україна встояла й розквітла,
молюся знов, щоб Бог її зберіг.
На рубежі між темрявою й світлом
слова встають як долі оберіг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: Денисова Елена