Я – Tabula Rasa*, що довго блукає
В останках подій із розріджених хмар.
Володарка-темінь повзе понад краєм,
Мов грізна гадюка, мабуть, вже дарма.
Не зміряти душу в шкалі Фаренгейта,
Ні градусом Цельсія, майже нічим.
І дуже підступно поцупив хтось флейту,
Мелодія зникла з відлунням нічним.
Я – Tabula Rasa, нехай від поранень
Ятрить, певна річ, навіть подих щодня.
Та серце чекає на зцілення гарне,
Можливо, зустріне розкішна зоря.
І буде життя в декораціях милих,
Розквітне навколо спустошена даль.
Воскресне веселка від теплої зливи,
Даруючи щиро небесний кришталь.
22:43, 25.11.2016 рік.
*Tabula rasa - об'єкт в певній сфері, що не має зв'язків з минулим і може розвиватися в будь-якому напрямку. (Вікіпедія)
Зображення: http://www.wwalls.ru/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2023
автор: yusey