[i]Поховане змінює Всесвіт...[/i]
В мені помирала закохана осінь,
Дивилась очима страждальних беріз.
Із подихом кожним лягала у про́синь,
Аби приховати глибокий поріз,
Осяяний думою в зорано-грудях...
Ви бачили очі вмираючих див?
Так ще ніхто і не танув на людях,
Як сонячна осінь безкраїх полів...
Здіймалися груди камі́нно і тихо,
Мовби хотіли збагнути метал,
Що надто підступно і якось безлико
Влився у точний і білий овал.
Стомлені руки і змінені хрипи...
Вона відлітала, хоча й молода.
В мені помирали її недосипи,
Які затягнула незмінна струна...
25.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2023
автор: Сара Ґоллард