Звіріє солдат-росіянин,
Дуріє проклятий рашист!
Хіба ж він, як ми — християнин?
Він просто тепер — терорист!
Обстрілює мирні квартали —
Палають вкраїнські міста.
У світі такого не знали,
Та мабуть, це все неспроста:
Бо це є «духовність» російська —
Собача і чорна душа:
В розтрощеній техніці війська,
До пекла тепер вируша!
Не так спакували валізи,
Пішли не з тієї ноги?
Тож буде багато заліза
Із чого кувати плуги!
Та поки ще рано радіти
Вдивляючись в хижий оскал:
Постріляні навіть і діти,
Безжально отак — наповал!
І гинуть найкращі із кращих
Вкраїни святої сини!
Бо вирвати з хижої пащі
Свободу повинні вони!
В нас помста копилась віками,
Зібралась у генах давно —
Колишніми ще козаками,
Засіялось гніву зерно!
Й не буде пощади собакам
Й загинуть вони — не дарма,
Бо знаю: дідам-гайдамакам
І досі спокою нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994714
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2023
автор: Шарм