У сучасних мелодіях, в давніх мотивах,
У піснях, що співали рабам й королям,
У останніх словах, що звучали у битвах,
Була завжди присвята коханню й жінкам.
Люди різали вени…Ковтали отруту…
Тіла падали в річку, озера, моря,
Відбували за гріх, за кохання, спокуту
І за пристрасть вкривалася, кров’ю, земля.
За любов! За жінок! Безрозсудні поступки,
За кохання на смерть, зі щитом, на щиті,
Добровільно на біль, на страждання і муки
Прирікали себе, хто любов мав в душі!
Десь горіли палаци, і нищили царства,
Всіх жертовних смертей не злічити за вік,
Труби, мідь, всі шляхи, від багатств до митарства,
Все, що міг вже пройшов, за любов, чоловік…
Але кожна любов, нова ніби вершина,
І, здається, ніхто, ще ось так не кохав…
Чоловік-Любов-Жінка, єдина причина,
Чому Бог, грішним нам, це життя дарував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994266
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2023
автор: Ярослав Ланьо