Калина тоді за вікном цвіла,
Від за́палу палкого горіли,
З плодами чекала відтак імла,
Такого ми кохання хотіли?
Ти душу мою в шматки роздирав,
Пила ж я кров, давалась мовчанню,
І пристрасть оцю фінал так спіткав,
Чи варто й починати спочатку.
Прокляття, нині рана відкрита,
Заживає ще й довго занадто,
Розплата кожен вечір томила,
Бо губили кохання старанно...
Розкішна калина знову цвіте,
І спогади турбують серде́нько,
Згадав, відчуваю, тільки проте,
Побачиться нам буде нелегко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: liza Bird