А літа наче й не було...
Полину в осінь крок за кроком
Та загублюся ненароком...
Дощу краплинами на тло
Воща́но-па́леве впадуть
Думки́ прозорі ніби сльози...
Такі собі метаморфози,
Які сезонну мають путь.
Мій Бог напевно інтроверт,
Бо слів не кидає на вітер,
Тримає неба зорний витвір
В руках спрадавна дотепер.
Дощу краплинами на тло
Полину в осінь крок за кроком
Та загублюся ненароком...
А літа наче й не було...
13.09.2023
–––––––––––––––––
Ілюстрація:
авторські фото (колаж)
–––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2023
автор: Олена Студникова