налякана тиша росою на віях грози
стабільності порох
закопчений сажею спокій
минулого глиби
відмовся
покинь
не проси
так легко зірватись
на жалості ноті високій
ще вчора кришталь з килимами наповнював зір
ще вчора був вибір
був потяг на стиль
на напругу
сьогодні прописує кров’ю поранений звір
що схопить, те втягне в свою
потойбіччя берлогу
намріяне завтра
наївне
просте
без війни
блакитного неба для щастя хіба нам не стане
потягнуться матері в вирій
туди, де сини
загояться рани
до віку зіятимуть шрами
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993339
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2023
автор: Пісаренчиха