... а вона ж тако́ж була живою
не зі сталі
мармуру
титану
надважких і витривалих сплавів
що не для людей
а для кайданів
її серце - оксамит і попіл
лиш на перший дотик -
одиноке
лиш на перший погляд -
непідступне
самота́ ж не гріх -
броня для бою
їй би просто взяти й зупинитись
озирнутись
пригадати мрії
не долати шлях немов блаженна
не жаліти дні
що відлетіли
не лякатись більше запізнитись
не лякатись більше закохатись
щогодини - жити
жити
жити
дихати на повну
посміхатись...
... а вона ж чомусь іще лякалась
хоч і зупинялась
і вагалась
в темряві нові шляхи шукала
почуттям відвертим відкривалась
все ж таки "холодне" на "привітне"
їй перемінити було важко
міць броні - не легкість оксамиту
крок в нове життя - то завжди страшно...
2023 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2023
автор: Лана Краска