Кришталева соняшність
крилами зеленими
біль ховала
й стогін чийсь,
що в’їдались генами.
Над повік заснулими
опустили голови,
геть прошиті кулями,
й тінь водили колами.
Січені гарматами,
плакали пелюстями,
над синами й татами
розсипались куснями.
Мить життя — по-братському,
й пам’ять,
стяг опущений,
разом із солдатськими
вознеслися душами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2023
автор: Valentyna_S