Зжинає час барвисті дні,
Все рідше згадую про тебе...
Я не забув твій образ, ні –
Не бачу просто в цім потреби.
Згорівши в пристрасті дотла,
Вже не питаю з ким ти й де ти,
Хай ще недавно ти була
Болінню й музою поета...
Тепер мені усе одно.
Дивлюсь у далеч неокраю,
В руці кривавиться вино,
Немов й душа, бо гірко знаю:
Така любов дається раз,
На неї більш не буде схожих...
В мені цей пал трагічно згас
І знов зайнятися не зможе.
[i]21.VIII.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2023
автор: Прозектор