Димок до Петрика прибіг,
Його лизнути в носик скаче.
В собаченяти до своїх
Безмежна відданість собача...
Сьогодні знову, в котрий раз,
Права порушено тварини -
За босоніжки розійшлась,
Ногою пхнула його Ніна.
Але сковтнув образу пес,
Задок почухав і загривок,
І лиш на кіпіш її весь
З своєї будки глянув криво.
Хіба ж людині знати смак,
Чи сорт обробленої шкіри?.. -
Чекав на Петрика і так
Авторитетно думав сірий.
І ось зустрілися вони -
Хлопчак і цуцик біля буди.
А значить хутро і штани
По всіх калюжах бігти будуть.
Ще значить буде ковбаса,
На двох поцуплена, із хлібом.
А це ж для песика - краса!..
Велике Петрику спасибі.
Димок "гав-гав", а друг "ура"
Кричать, і пес щосили скаче.
Бо мати друга-школяра -
Це привілегія собача.
Такого щастя не пізнать
У босоніжках тьоті Ніні.
На шпильках їй не обігнать
Собаченяти на рівнині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: Леонід Луговий