Туманними світанками,
Роками пережитими,
Непрохано підкралася
У коси сивина.
А там десь за фіранками,
Доріженьками битими,
Йшла юність, спотикалася…
Розгублена вона.
Волосся сріблом-хвилями,
На плечі переливами,
Спадає, ніби дражниться,
А щастя ж відцвіло.
За відстанню і милями,
За зорепадом, зливами,
Минуло… аж не віриться,
Що все колись було.
І безтурботність з мріями,
І сподівання з крилами,
І поцілунки трепетні,
І співи голосні…
Жила колись надіями,
Але життя зі схилами,
Мережило на полотні,
Кайдани затісні.
Усе колись минається,
Лишились тільки зморшки –
Дороги мої пройдені
Ярами на чолі
Та роки не вертаються,
У гості ні на трошки,
Розтанули, як промені,
У світанковій млі.
09.08.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: Інна Рубан-Оленіч