Набростилось літо колосячком спілим,
Засмаглим, в гладенькій корі,
Й дрімає, маніжне, зовсім розімліле,
В колисці пшеничних ланів.
Спить й тиша довкільна, піднявши весельце.
Глас думки— що в злаках кукіль:
Із серця людини украли веселку—
Посіяли злобу та біль.
…А літо щедротне теплом огортає,
Як може лиш в нас,
в українському краї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2023
автор: Valentyna_S