Ти десь там, де немає…Де й не міг бути я,
Люди там, наче мумії в зношених бинтах,
Там суцільний неспокій, там життя не життя,
Навіть в снах, не явлюсь я, у тих лабіринтах.
Вкотре, ти там ідеш, тільки погляд додолу,
Може й пекло для тіла…Може Рай для душі…
Де, колись, я б не був, мене тягне додому,
А у тебе бажання, мабуть, стерлись…Не ті.
На дорогах життя, можна все…Лиш за гроші,
Справжній бартер, як душу, за любов віддаси,
Лицемірство і заздрість… Байдужість…Ці воші,
Не залишать і згадки від кохання краси.
Всі по колу спішать, у потилицю погляд,
І несвіжий, в обличчя, подих стрічних людей…
Поміняв би цей день, із тобою, на спогад,
І минуле й далеке, за відвертість очей.
Аби карий, розбавити погляд, в зеленім,
Щоб занурити душу, у це озеро, вмить,
І без слів…І без сліз…Як актори на сцені,
Мовчки, в тиші, цілунком, знов признатись…Щемить.
Хтось на зустріч…Хтось поряд…Але вічно один.
Смерть закриє, в свій час, суперечки без жалю,
Ти десь там, в лабіринті, в суєті, та без змін
Все в моєму житті, як і в слові – кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Ярослав Ланьо