Згасла думка на світанні та пішла у небуття,
Розчинившись в океані молито́в і каяття...
У миттєвостях найгірших, що складають пазли війн,
Загубився серед грішних в сірома́ні світові́й
Бли́щик духа – цятка Бога заблукала у пітьмі,
Де глухий цькує сліпого... втім, обидва у багні.
Розщепилася топо́ля, полягла у бе́звість снів –
Чи то карма, чи то доля... а мені бракує слів.
Ро́зсвіт... згасло сяйво думки та пішло у небуття.
А на серці візерунки з молито́в і каяття...
15.07.2023
–––––––––––––––––
Картинка з інтернету
Напис на картинці мій
–––––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2023
автор: Олена Студникова