Переклади з книги "Neptune’s projects":
[b]Поляроїди Нептуна[/b]
(за картиною «Морський пейзаж (Море-море)» Герхарда Ріхтера)
Море наді мною. Море піді мною.
Кому потрібний фільтр для неба?
Ці хвилі чинять опір наративу, метафорі –
як добре не мати певності,
реальність стає нечіткою – наче сон
скругляє свої краї, недосконалий у своїй досконалості.
Мене лихоманить, і я допускаю фіаско вашої експедиції
з вистеження айсбергів; нерішучість – це прокляття, як і пошук.
Теперішнє іржавіє в мені. Чи то відпочиває?
У вас, мабуть, є мрія. Але все, чого хочеться мені –
це світло. І дівчина із зеленою стрічкою у волоссі,
що читає прогноз морської погоди, доки я дрейфую в сон.
[b]Верхівка харчового ланцюжка[/b]
Поглянь! Я – та істота, що
тебе замінить – і тебе, і тебе також,
бо я ідеально пристосована до
створеної вами біосфери, а вся
іронія в тому, що ви самі не змогли пристосуватися
вчасно, встановити навісні зябра, фільтри
на шкіру, витискати кров із морів. Ви
мали б змогу жити далі, про це свідчить
антропоценовий шар, що спливає
раз у раз на поверхню з пекучого слизу,
але ви так нічого й не зробили: було багато
тривожних сигналів, і все можна було змінити. Та я радий:
здавалося, наче ви маєте дозвіл від Бога на пожиттєву
оренду планети. Але види приходять, відходять –
змиріться. Б’юся об заклад, динозаври
також не хотіли залишитися лише на дитячому ТБ.
[b]Неможлива нація[/b]
Однієї речі ніяк не можуть
навчити нас в Ітоні:
не гратися із сірниками.
[b]Імперська космічна хвороба[/b]
Чи прокидаються імперії о 4-ій ранку
від занепокоєння, що більше їх не чіпатимуть?
Бажають позбутися військової слави,
але похмурішають: відсутність вдячності
згущується до гніву. Бачте,
важко позбутися звички до слави.
++++++++++++++++++++++++++++++
Переводы на русский:
Стихи Риши Дастидара на русском:
[i]Поляроиды Нептуна[/i]
(по картине "Морской пейзаж (Море-море)" Герхарда Рихтера)
Море надо мной. Море подо мной.
Кому нужен фильтр для неба?
Эти валы сопротивляются нарративу, метафоре –
как прекрасно не быть уверенным,
реальность становится нечёткой – так сон
скругляет свои края, несовершенный в своём совершенстве.
Я в лихорадке, я допускаю провал вашей экспедиции,
выслеживающей айсберг; нерешительность — это проклятие, как и поиск.
Современность ржавеет во мне. Или же отдыхает?
У вас может быть мечта. Но всё, чего хочется мне –
это свет. И девушка с зелёной лентой в волосах,
что читает прогноз морской погоды, когда я дрейфую в сон.
[i]Вершина пищевой цепочки[/i]
Смотри! Я – то существо, что
тебя заменит – и тебя, и тебя тоже,
потому что я идеально приспособлено к
созданной вами биосфере, а вся
ирония в том, что вы сами не смогли приспособиться
вовремя, установить навесные жабры, фильтры
на кожу, добывать кровь из морей. Вы
могли бы выжить, об этом свидетельствует
антропоценовый слой, всплывающий
то и дело на поверхность из жаркой слизи,
но вы так ничего и не сделали: было много
тревожных сигналов, и всё можно было поменять. А я и рад:
казалось, вы арендуете планету у Бога, чтоб оставаться
на ней всегда. Но виды приходят, уходят –
смиритесь. Держу пари, динозавры
тоже не хотели остаться лишь на детском ТВ.
[i]Невозможная нация[/i]
Одной вещи никак не могут
научить нас в Итоне:
не играть со спичками.
[i]Имперская космическая болезнь[/i]
Просыпаются ли империи в 4 утра
от беспокойства, что их больше не тронут?
Желают избавиться от военной славы,
но мрачнеют: отсутствие благодарности
сгущается до гнева. Не получается
отвыкнуть от славы, знаете ли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2023
автор: Станислав Бельский