З дитинства не таким був я,
Як інші – не сприймав буття,
Як інші бачити – не міг,
Страстей, що ллє весна для всіх –
Не брав з того ж я джерела,
Печаль – збудити не змогла
Їх радість – ритму серця плин,
І що любив – любив один.
Тоді, в дитинстві, на зорі
В бурхливій я узрів порі,
Ту таємницю, що звала
З усіх глибин добра і зла –
Й із потоку, чи фонтана,
Із червоних скель, мов рана,
З Сонця, що мене довкола
Все кружляло, золотого,
З блискавки у небесах,
Чий пройшов повз мене шлях,
Із грози і грому тих,
Й хмари, що прийняла лик
(В небі де кругом блакить)
Демона, здалось на мить –
“Alone” by Edgar Allan Poe
From childhood’s hour I have not been
As others were—I have not seen
As others saw—I could not bring
My passions from a common spring—
From the same source I have not taken
My sorrow—I could not awaken
My heart to joy at the same tone—
And all I lov’d—I lov’d alone—
Then—in my childhood—in the dawn
Of a most stormy life—was drawn
From ev’ry depth of good and ill
The mystery which binds me still—
From the torrent, or the fountain—
From the red cliff of the mountain—
From the sun that ’round me roll’d
In its autumn tint of gold—
From the lightning in the sky
As it pass’d me flying by—
From the thunder, and the storm—
And the cloud that took the form
(When the rest of Heaven was blue)
Of a demon in my view—
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2023
автор: Віталій Гречка