Я повернувсь! Я прилетів здалека
із вирію до рідного села.
Раділи всі раніше:"Ген лелека!"
Ця мить завжди солодкою була.
А я літав у просторі... і крила
мене здіймали в небо, вище хмар.
Тепер мені здається - я безкрилий,
навколо мене згарище примар?
Гніздо моє... куди воно поділось?
Де ті, хто завжди так радів мені?
В біді мій край, та я здіймаю крила,
жагу життя не спалиш у вогні.
І я знайду... ті сили відшукаю,
щасливу мить я поверну собі.
І лелечата в небі закружляють,
і знову всі зрадіють, як тоді.
"Лелеченько! Погляньте, ген лелеки!.."-
зігріють душу ці слова ясні.
Я повернувсь! Я прилетів здалека.
За щастя - жити в рідній стороні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: Надія Башинська