То кулі в тілі стебелин.
В розливах пелюстинок крові.
З них ніч для тих збирає сни,
Чия провина у любові.
З незбутніх мрій плете вінки—
Горить-пала підніжок схилку.
Слізьми не згоять сум жінки:
«Коханий, я без тебе…», «Синку…»
З’їдає горе глузд, мов тля.
Коли ж спаде іржава мряка,
Картато видихне земля
Й запурхають на вітрі маки.
Знов стерегтиме їх Морфей,
Аби з чарунку збір весь –людям.
Хай лиш покине край пігмей…
Та чи колись війну забудем?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: Valentyna_S