Тяжка розмова – прикрість,
душевна рана і образа...
Була надії крапелька, ковток…
Чи зрозумієш ти коли, заразо,
Відділиш коли правду від чуток,
Бо ревнощі, то вбивча сила…
- А я тебе кохала, а я любила,
Навіть коли ти був безсилий
І не потрібен сам собі,
Була я вірною тобі,
А ти ж поплівся за новою,
За молодою, за рудою…
Тобі вона далека, як лелека,
А ти хробак, вона на хмарі,
Нема душі у неї, ні вогню,
Лише ширяє в пеньюарі,
А більше в стилі ню…
Вона ж модель, така її робота,
А ти повівся, ну й сволота!
Вона, як та зимова сніжка,
Перелітає з ліжка в ліжко...
Та хіть, та страшна сила,
Тобі на мозок наступила...
А я ж у радості, в журбі
Так щиро вірила тобі...
Я ж кохала, так любила,
Смачні борщі тобі варила…
Скажу одне:
- Ось так ось, мила,..
Ці ревнощі, то вбивча сила
Що не одну до сказу доводила…
Нема до твого розуму води...
Як йдеш, то йди, вже йди,
Біжи із світла в тьму…
Назад попросишся, ба, не візьму!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2023
автор: Ivan Kushnir-Adeline