Про нелюбов тавро з дитинства. Важко.
Віддасть за погляд і два слова все.
Заб’ється серце в хижій жмені – пташка.
Мрій низка в вирій вигадки знесе.
Далеко. Кудись ділись інші люди.
Із тих двох слів, які й не про любов,
Зростає місто щастя. На облуді.
Для нього. Щоб господарем ввійшов.
Не йде, наївний, бо не бачить щастя.
Голубкою-примарою при нім.
Реальності потік: вчепилась трясця.
Серпанок квіту криє згарищ дим.
Благає бодай слова. Подорожнім
Зайди на мить в спустошені сади.
Сховав бур’ян самообману рожу.
Тепер себе саму їй не знайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984910
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2023
автор: Пісаренчиха