Налякані ночі лиця
І тремор душі – за край.
Незламна, моя столице,
Молюся за тебе, знай!
Здригаються златоверхі
Та стогне старий Дніпро.
Шепочуть вуста пошерхлі
І меч – під моїм ребром.
Боюсь за святу Софію,
Хрещатик і Бабин Яр...
Та віру маю й надію,
Що влучить у ціль зброяр.
Ховаються, хто де може:
У лоні, в підвалі, метро…
І шепіт – до крику: «Боже!» –
Летить до каштанових крон.
Змішалась краса із кров’ю,
Уламки крадуть життя,
Римую свій біль любов’ю.
Столице моя свята,
Не можна тебе убити –
Ти наше серцебиття,
Ти просто приречена жити
Для нашого майбуття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2023
автор: Шостацька Людмила