Дай мені свою скроню, до неї торкнуся я пальцями,
Далі чуба скуйовдю- напевно, що сивий , як є.
ЗавихрИло чомусь. Хоч і сумно, а ніжно і вАльсово
Нам з тобою платівка про давню любов дограє.
Притулюся до шиї, вдихну теплоти непідробної,
Підіймуся навшпиньки й руками тебе обплету.
Уявити по іншому все, що прожито, не пробую:
Світ розділено навпіл, й ти в нім до безглуздя впритул.
І дорогу назад твоя доля розмила, розвіяла.
Хоч і ждатиме мати, щоби доторкнувся плити.
Знаю, скільки разів та дорога думками проміряна.
Чуєш, скроні торкнулась.
І в сон попрошуся прийти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983170
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2023
автор: Lesya Lesya