Холодний вітер стогне за вікном,
Із сліз гірких дощів рясні потоки.
Все сірим і самотнім полотном
Укрило, мов печаллю, - на всі боки.
Де ділась неба весняного синь?
Клич журавлів, що весну відімкнули.
І спогад на душі, немов полин,
Із тих миттєвостей, які ми вже забули.
Не чути й птахів чисті голоси,
Десь заніміли, мов в зимі зостались.
Життя все ділить на дві полоси,
Білі для втіх, а чорні, щоб вагались.
А як навчитись бачить позитив.
Навіть в холодних днях покритих в мряку?
У вітрі вчути бажаний мотив,
Й озноб пронизливий сприйняти, ніби дяку.
Завжди прекрасним все не може буть,
Усе в житті доводиться пізнати,
Все зайве – треба викреслить, забуть,
Все інше – ніби Божий дар сприйняти
29.03.2023
( Валентина Рубан)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2023
автор: Валентина Рубан