На лавці чути щебет між сусідами,
Туркочуть понад ними голуби,
Над ними Сонце випливає з гідністю
В свої поля безкрайні димно-голубі.
І день ще не включив свою моторику,
І повагом ще котяться авто,
І проросте зерно сподіване не скоро ще,
Руками добрими посіяне зерно.
Та контур дня вже згодом намалюється,
До цього що ховався у імлі.
Душа і очі знов не намилуються
Розквітлим ранком в дзеркалах землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.05.2023
автор: Рунельо Вахейко