Вона сміялась сонцю і зіркам,
Вітри ловила за прозорі крила,
Вслухалася, про що шумить ріка,
Що хвильками себе густими вкрила.
Радіючи і осені, й весні,
Стрічала їх, мов сонце зустрічають,
Складаючи про них свої пісні,
Ключі від серця друзям уручала.
Вона була – ні, не така, як всі,
І навіть звички мала особливі:
Молилася незайманій красі
І, мабуть, уже цим була щаслива.
Жінка збиралась довго-довго жить –
У дітях повторитись і онуках,
Теплом родинним вміла дорожить,
Йшла, з долею узявшися за руки.
Вона… жила! О, як вона жила!..
Раділа перщій квітці, мов дитина.
Свободи трунок жадібно пила,
У світ несла святе ім’я – ЛЮДИНА!
28.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2023
автор: Ганна Верес