Кіт… огидний, облізлий, брудний дурнуватий кіт… свиня, а не кіт. Задушив би. Отак взяв би ту гидку мордочку і втопив у асфальт. Ще один… зробили собі тут місце зустрічі для ранкового туалету… Фу… Як ті люди їх не помічають? Ходять собі, один поза одного, і дивним чином нічого не помічають. Ахахаха, один таки помітив. Ууууу, ахахаха. Мав би я рота, то розреготався б на всю вулицю. Ану, хоч він може того кота приб’є? Ні… втік, скотина. Шкода…
А ні, знову прибіг. Чого витріщив очі на мене? Дурне. Думає, якщо на мені теж костюм в обліпку, напуцовані мешти і окуляри, то я теж маю ганяти по тих дорогах, як навіжений. А мені і так добре, стою собі тут у спокою. Лиш цей гидкий кіт, витріщається на мене безперестаку. Все ж таки я хотів би зробити один рух: вхопив би його за шкірку і мордою в асфальт, в асфальт, і в те, що він на тому асфальті залишає. Свиня а не кіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2023
автор: Iluha