Лікують душу люди?
Ті, що добрі й милі?
Трішки може бути
Причетність їх...
Все-таки ж, на ділі
Душа лікується сама
Зціляючись любов'ю,
Смуток змивши кров'ю,
Звільняється від болю.
І коли поруч є з тобою
Ті, що тихо обіймають,
Розуміють і втішають,
Так трішечки простіше.
Але не мимо,не скоріше,
Закривши очі на минуле,
Немов у водах потонуле,
Не оминути...
Від себе не втечеш нікуди,
Ти своє живеш, не люди.
Не комусь, тобі: стерпіти,
Переосмислити, змінити,
Падати та підійматись,
Плакати і усміхатись -
Твоя душа, тобі і лікувати,
Як далі жити, обирать тобі.
Інші ж поруч, а не лікарі...
Стерти можуть сльози
Вони з твого обличчя,
Навчити, ніжно обійняти,
Але за тебе відчувати
Не будуть...
Знищити, чи зберегти,
Зачинитись чи кохати,
Жити, чи лиш існувати,
Чекаючи що хтось...
Не ти?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2023
автор: Оксана Бугрим