Анна Грувер. Единственным словом за всё время…

(маленькая  часть  большого  диалога)

№  4  

единственным  словом  за  всё  время
что  те  двое  провели  вместе  стало  его:  идём  
и  тогда  они  вышли  за  дверь
понесли  на  спинах  белые  солёные  глыбы  со  двора.
глыбы  с  каждым  шагом  всё  больше  растворялись  на  солнце
а  перед  заливом  слились  с  ощущением  тел  и  пропали

чудаки,  –  сплёвывали  местные

вместо  того  чтоб  укрепить  под  всеми  ветрами  дом  
эти  двое  забили  гвоздями  ослепшие  окна  

вместо  того  чтобы  посадить  плодовое  дерево  
те  двое  опустились  перед  старым  буком  на  колени
согнулись  в  молитве
а  затем  подняли  мёртвый  ствол  в  простыне  на  плечи

таким  образом  бук  переродился  в  лодку

весной  она  распилила  скрипку  
и  корма  ожила  сохранённой  в  эфах  симфонией  
он  стоял  по  пояс  в  Буге  и  прислушивался  
продолжались  и  продолжались  ливни

лодка  наполнилась  дождевой  водой  
отражением  моста  на  фоне  неба  
и  забытым  лицом  стоит  лишь  наклониться  
тогда  она  осторожно  ступила  в  лодку  и  протянула  ему  руку  
чтобы  лечь  на  дно  ковчега  и  увидеть  плесень  облаков  изнутри  
расцвести  трясинными  цветами

он  сказал:  спасётся  только  чистая  вода

2019

(Перевод  с  украинского)

(маленька  частина  великого  діалогу)

№  4  

єдиним  словом  за  увесь  час
що  ті  двоє  провели  разом  стало  його:  йдемо  
і  тоді  вийшли  за  двері
і  понесли  на  спинах  білі  солоні  глиби  з  подвір’я
глиби  з  кожним  кроком  розчинялись  на  сонці
а  перед  затокою  злилися  з  відчуттям  тіл  і  зникли

диваки,  –  спльовували  місцеві

замість  того  щоб  зміцнити  під  усіма  вітрами  дім  
ті  двоє  забили  цвяхами  засліплені  вікна  

замість  того  щоб  посадити  плодове  дерево  
ті  двоє  опустилися  перед  старим  буком  на  коліна
зігнулися  в  молитві
а  потім  підняли  мертвий  стовбур  у  простирадлі  на  плечі

таким  чином  бук  переродився  в  човен

навесні  вона  розпилила  скрипку  
і  корма  ожила  збереженою  в  ефах  симфонією  
він  стояв  по  пояс  у  Бузі  та  прислуховувався  
тривали  тривали  зливи

човен  наповнився  дощовою  водою  
відображанням  мосту  на  тлі  неба  
і  забутим  обличчям  варто  тільки  нахилитися  
тоді  вона  обережно  ступила  у  човен  і  простягнула  йому  руку  
аби  лягти  на  дно  ковчегу  і  бачити  плісняву  хмар  зсередини  
розквітнути  трясовинними  квітами  

він  сказав:  врятується  тільки  чиста  вода

2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980036
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 12.04.2023
автор: Станислав Бельский