Сіє кришталь сутінковий
арфа вечірня дощу.
Часу лунають підкови,
місячний вітер ущух…
На перехресті печалі
сяйво небачених зір
маревом душі вінчає,
кинувши в пристрасті вир…
Темних небес колісниця
гулко несеться удаль.
Може усе лише сниться?
Зоряно сяє кришталь…
05.04.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2023
автор: Олександр Мачула