Затянуло холодом і замерзла душа
І захворіли почуття.
Байдужістю хвороба називається.
А як її лікувати, хочу я тебе спитати.
Мало радості в житті.
Війна спустошує,
Рутинна робота вичавлює соки
І життя стає сірим і буденним.
А може треба просто відпочити,
Перезагрузитися,
Щоб не втратити мету?
Бо тоді ж для чого я живу?
А мета життя - любити.
Без любові нам не жити.
Охолонемо душею -
Станеться біда із нею.
І вже не будеш відчувати
Як болить, бо заморозилась
І збайдужіла.
Та яке мені до неї діло,
Аби не голодало тіло.
А ліки Є!
Це - наш Господь, Ісус Христос.
Він лікує і гріхи відпускає.
Най кожен до нього
Дорогу шукає.
І очиститься душа від гріха,
І розмерзнеться у покаянні,
І знов відчуєш ти життя
У всій його повноті -
І болі, й страждання,
І радості миті
В любові прожиті.
Дай, Боже,
Щоб не забракло нам
Тієї радості в житті.
Інакше не матимуть цінності дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2023
автор: яся