Темною хусткою ночі
Оповиваюсь під брови.
Дощик-нетяга белькоче:
—Змию всі рани від крові,
Хлюскотом висію спокій,
Зладу між мислями в зграї.
Втомливе й в’їдливе «доки»
Зм’якне хай, не докучає.
…Зором розчісую пасма
Сірих струминок-волокон.
Світло останнє погасло.
Поніч під хлющею мокне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978201
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Valentyna_S