Згадаю нас, ступаючи безсило
По битому безсонню опівнОчі.
А згадку, ніби крок, перекосило,
Бо стежка мокра, встелена місИвом
Із битих спогадів, надій, бажань.
А хочу
Себе відчути тим дівчам щасливим.
Згадати час, де починались квітом
Нетоптані весняні хвилі рясту,
Де кожен погляд був таким привітним,
Медовий дух завжди приносив вітер,
І де було твоїх цілунків рясно,
Та диво слів з простих знайомих літер.
А потім диво- у рядки гарячі-
То перші вірші, ніби зорі стиглі,
Народжені чеканнями побачень
Поміж ялин, де тільки дощ- невдача,
Коли у вечір закрадався тихо.
Про що сьогодні він в безсонні плаче?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978181
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2023
автор: Lesya Lesya