Не плач, верба, бо з часом все загоїться,
Усе мине, лишень не будь сумна.
Щасливі, хто не знає, що то коїться,
Коли у вікна стукає війна;
Щасливі, хто не знає, як то жалісно
Проводити близьких в останню путь,
Як може стати в мить одну ненависним
Той, хто міг найріднішим в світі буть.
Не плач, калино, з часом ми воскреснемо,
А весь наш біль затягне в синій вир,
Розквітнемо барвінком тими веснами,
Де перемога, злагода і мир.
15.03.2023
©Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2023
автор: Валерія Кропівна