Іду й мимоволі усміхаюсь,
Оберемок тюльпанів несу,
Щаслива, випромінюю радість,
В мене квіти, що дуже люблю.
А на зустріч жіночка невчасно,
Мені щось про колір торохтить,
Він же жовтий, хіба це не ясно
Ти кохання можеш відпустить.
Сказати так, на колір яскравий,
Хіба ж у цьому фарби винні,
Послухати вас, час мій є марний,
Й не тямите ви у коханні.
Це ж треба так на квітку радісну,
Яка лиш щастя несе одне,
Немовби березневу магію,
Тепло з любов’ю всім роздає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2023
автор: liza Bird